обтяжувати — I = обтяжити (перевантажуючи зайвим, додатковим, робити важким для кого н. про роботу, обов язки тощо; ускладнювати, робити важчим для сприймання), тяжити, обважнювати, обважнити, переобтяжувати, переобтяжити, перевантажувати, перевантажити II ▶… … Словник синонімів української мови
обтяжувати — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
обважнювати — I = обважнити (пригинати додолу своїм тягарем), обтяжувати, обтяжити II ▶ див. обтяжувати I, ускладнювати … Словник синонімів української мови
ваготіти — і/ю, і/єш, діал. вагочу/, ваготи/ш, недок., заст. 1) Обтяжувати вагою. 2) перен. Бути тягарем. 3) ким, діал. Бути вагітною … Український тлумачний словник
валити — I валю/, ва/лиш, недок. 1) перех. Примушувати падати, силою перекидати. || Убивати. || Зрізувати, зрубувати (дерево, ліс). || Руйнувати, розламувати. || перен. Позбавляти можливості триматися на ногах, змушувати лягати (про втому, хворобу, сон і… … Український тлумачний словник
заважувати — ую, уєш, недок., рідко, зава/жити, жу, жиш, док. 1) Мати яку небудь вагу; важити. || Обтяжувати своєю вагою. 2) перен., розм. Мати значення. 3) діал. Зачепивши, піднімати … Український тлумачний словник
клопотати — очу/, о/чеш, недок. 1) перех. Турбувати, тривожити, хвилювати кого небудь. •• Клопота/ти свою/ (собі/) го/лову чим обтяжувати, перевантажувати пам ять чимось. 2) неперех., рідко. Те саме, що клопотатися 1); поратися … Український тлумачний словник
лягати — а/ю, а/єш, недок., лягти/, ля/жу, ля/жеш; мин. ч. ліг, лягла/, лягло/; наказ. сп. ляж, док. 1) Приймати горизонтальне положення, розпластуючись усім тілом на чому небудь (про людей та деяких тварин); прот. вставати. || у що, на що.… … Український тлумачний словник
обтяжати — див. обтяжувати … Український тлумачний словник
обтяжити — див. обтяжувати … Український тлумачний словник